Короткий житіє пророка Соломона, царя Ізраїльського
Свя-тій Со-ло-мон, син Та-ві-да від же-ни його - Вір-са-вії, тре-тий цар всіх з-ра-іль-тян, по-ма-зан-ний на цар- ство в 12 років і цар-ство-вав-ший 40 років. Влада Со-ло-мо-на б-ла так пре-чу-ка, що про-сти-ра-лась на все со-сивий-ня на-ро-ди, ко-то-які б-ли дан-ні -ка-ми його (). Сла-ва і бо-гат-ство його б-ли так пре-чу-ки, що все ца-ри зем-ні, по сло-вам Св. Іс-то-рії, же-ла-ли ві-діти бо -гат-ство Со-ло-мо-на і слу-шать муд-кість його. Скон-чал-ся світ-но, осту-вив по-сле се-бе з-чи-ні-ня: Прип-чи, Пре-муд-ро-сти, Ек-кле-сі-а-ст і Пісня Пес -ней.
Повний житіє пророка Соломона, царя Ізраїльського
Як мудрий був ти в юно-сті тво-їй і, по-доб-но ре-ке, по-лон ра-зу-ма! Ду-ша твоя по-даху-ла зем-лю, і ти на-пів-Ніл її за-га-доч-ни-ми прит-ча-ми; ім'я твоє про-ніс-лось до від-да-льон-них ост-ро-вов, і ти був лю-бим за мир твій; за пес-ні та з-ре-че-ня, за прит-чи і Йзь-яс-ні-ня те-бе удив-ля-лись стра-ни! Так пре-воз-но-сит Со-ло-мо-на муд-рий Ісус син Сі-ра-ха (). Через бран-ва від-галузь свя-то-го ца-ря Так-ві-да, Со-ло-мон ще в від-ро-шо-ських ле-тах був по-ма-зан на цар-ство і про-воз-гла-шен ца-рем ще при жит-ні від-ца сво-е-го. За утвер-жде-ванні сво-ем на пре-сто-ле Через ра-іль-ському Со-ло-мон преж-де все-го, в ис-пол-ні-ня за-ве-ща-ня від -ка сво-е-го, обез-опа-сил се-бе на пре-сто-ле зі сто-ро-ни вра-гов сво-їх і перед-прі-понял по-будів-е-ня збе-ма бо-гу ис-тин-но-му.
На-род ще при-но-сил жерт-ви на ви-со-тах, бо не був по-будів-ен будинок име-ні Держ-по-да до то-го вре-ме-ні (). І Со-ло-мон по-йшов у Га-ва-он, де на-хо-дил-ся глав-ний жерт-вен-ник, щоб при-ні-сти там жерт-ву Бо-гу. Тут явив-ся йому Держ-подь в ноч-ном сно-ві-де-ванні і ска-зал воз-лю-бив-ше-му Його і хо-дя-ще-му по уста-ву Так-ві-да , від-ца сво-е-го, Со-ло-мо-ну: Про-сі, що дати ті-бе (). І ска-зал Со-ло-мон: Нині Держ-по-ді, Бо-же мій! Ти по-ста-вив ра-ба Тво-е-го ца-рем вме-сто Так-ві-да, від-ца мо-е-го; але я - від-рок ма-лий, не знаю ні мо-е-го ви-хо-так, ні вхо-да. І раб Твій - сере-ді на-ро-да Тво-е-го, ко-то-рий через брав Ти, на-ро-да настільки мно-го-чис-льон-но-го, що по мно ж-ству його нель-зя ні ис-чис-лити, ні про-зріти. Так-руй же ра-бу Тво-е-му серд-це ра-зум-ве, щоб су-дить на-род Твій і раз-ли-чати, що - доб-ро і що - зло; бо хто мо-же управ-лять цим мно-го-чис-льон-ним на-ро-будинок Тво-ім? І бла-го-угоди-но б-ло Держ-по-ду, що Со-ло-мон про-сил це-го. І ска-зал йому Бог: за те, що ти про-сил це-го, не про-сил се-бе дол-гой жит-ні, не про-сил се-бе бо-гат-ства, не про-сил се-бе душ вра-гов тво-их, але про-сил се-бе ра-зу-ма, щоб вміти су-дить, ось, Я зро-гавкоту по сло-ву тво-е-му. Ось, Я даю ті-бе серд-це муд-рої і ра-зум-ве, так що по-доб-но-го ті-бе не бу-ло преж-де ті-бе, і по-сле ті-бе НЕ вос-стане по-доб-ний ті-бе. І то, чо-го ти не про-сил, Я даю ті-бе і бо-гат-ство, і сла-ву, так що не бу-дет по-доб-но-го ті-бе меж-ду ца- ря-ми в усі дні твої. І ес-ли бу-дешь хо-дить пу-тем Мо-ім, со-збе-ня уста-ви Мої і за-по-ві-ді Мої, як хо-дил батько твій Так-вид, Я про-дол -жу дні твої (). І про-бу-дил-ся Со-ло-мон від сно-ві-де-ня сво-е-го, і сби-лось воно в точ-но-сті. І не за-мед-лив про-явити-ся дар ра-зу-ма - в су-де його над дво-ма дружин щі на-ми, забезпе-смер-тив-ший сла-ву його по-ве -ки: ко-ли яви-лись до нього дві дружин щі ни, ро-дів-шие од-Новра-мен-но мла-ден-ців, з ко-то-яких один помер но-чию, ко гда вони спа-ли в од-ної когось на-ті, і ось, вони спо-ри-ли, ко-му з них при-над-ле-жит залишати-ший-ся в жи-вих мла-де- нець, - то ска-зал цар: по-дай-ті мені меч. І при-ніс-ли меч до ца-рю. І ска-зал цар: рас-се-ки-ті жи-ше ді-тя на-двоє і від-дай-ті по-ло-ві-ну од-ної і по-ло-ві-ну дру-гой. І від-ве-ча-ла та дружин щі на, ко-то-рій син був жи-вої, ца-рю, бо взвол-но-ва-лась вся внут-рен-ність її від пані-ло- сти до си-ну сво-е-му: о, д-з-дин мій! від-дай-ті їй це-го ре-бен-ка жи-во-го і не умерщ-вляй-ті його. А дру-гаю го-во-ри-ла: Хай не бу-дет ні мені, ні ті-бе, ру-бі-ті. І від-ве-чал цар і ска-зал: від-дай-ті цій жи-ше ді-тя, і не умерщ-вляй-ті його: вона - його мати. І усли-шал З-ра-іль, як рас-су-дил цар, і став бо-ять-ся ца-ря, бо уві-справ на-род, що муд-кість Бо-жия в ньому, щоб про- через по-дить суд. І був Со-ло-мон ца-рем над усім З-ра-та-лем (). Він вла-справ все-ми цар-ства-ми від ре-ки Єв-фра-та до зем-ли Філі-стим-ської і до пре-де-лов егип-ту. Вони при-но-си-ли так-ри і слу-жи-ли Со-ло-мо-ну в усі дні жит-ні його (). І жи-ли Юда і З-ра-іль спо-кою-но, каж-дий під ві-но-град-ні-кому сво-їм і під смо-ков-ні-цею сво-єю, від Та-на до Вір-са-вії, в усі дні Со-ло-мо-ну ().
І дав Бог Со-ло-мо-ну муд-кість і весь-ма ве-ли-кий ра-зум і про-шир-ний розум, як пе-сік на бе-ре-гу мо-ря (). Він був муд-реї всіх лю-дей ... ім'я його б-ло в сла-ве у всіх навколо-них на-ро-дів. І через рік він три ти-ся-чи прит-чий, і пес-ній його б-ла ти-ся-ча і п'ять; і го-во-рил він про де-ре-вах, від кед-ра, що в Лі-вані, до ис-со-па, ви-рас-та-ю-ще-го з сте-ни; го-во-рил і про жи-ось-них, і про птахо-цах, і про пре-сми-ка-ю-чих-ся, і про ри-бах. І при-хо-ді-ли від всіх на-ро-дів по-слу-шать муд-ро-сти Со-ло-мо-на, від усіх ца-рей зем-них, ко-то-які чу-ша -Чи про муд-ро-сті його (). Як і будів-е-ня збе-ма, перед-прі-ня-тое Со-ло-мо-ном, про-дол-жа-лось 7 років; при цьому б-ло 70 000 че-ло-вік но-ся-чих ма-те-ри-а-ли, 80 000 ка-ме-но-січ-ців, 30 000 ру-бе-щих кед-ро- вий ліс в Ті-ре, при-ставши-ні-ков, смот-рев-ших за пра-цю-та-ми - 3 600 че-ло-вік. Ко-ли со-вер-ше-на б-ла вся пра-цю-ту для збе-ма Держ-під-ня, Со-ло-мон при-ніс по-свя-щен-ве Так-ві-будинок, від-цом його, се-дит-ро і зо-ло-то, і ве-щі від-дав у со-кро-вищ-ні-ці збе-ма Держ-під-ня і з-кликав ста-рей- шин з-ра-мулі-вих і всіх на-чат ко-ні-ков ко-льон, глав по-ко-ле-ний си-нів з-ра-мулі-вих, ... щоб пе-ре-не- сті ков-чег за-ве-та Держ-під-ня з го-ро-да Так-ві-до-ва ().
І, об-ра-тясь до на-ро-ду і бла-го-сло-вів со-брав-ших-ся з-ра-іль-тян, Со-ло-мон ска-зал: бла-го-сло Відень Держ-подь Бог З-ра-Илевен, Ко-то-рий ска-зал Сво-і-ми уста-ми та-ві-ду, від-цу мо-е-му, і нині ис-пол-ніл ру-кою Сво-нею! Він го-во-рить: з то-го дня, як Я ви-вів на-род Мій, З-ра-та-ля, з егип-та, Я не з-брав го-ро-да ні в од- ном з ко-льон з-ра-мулі-вих, щоб по-будів-ен був будинок, в ко-то-ром пре-б-ва-ло б ім'я Моє; але через брав Іеру-са-лим для пре-б-ва-ня в ньому име-ні Мо-е-го, і через брав Так-ві-да, щоб був над на-ро-будинок Мо-ім , З-ра-та-лем. У Так-ві-да, від-ца мо-е-го, б-ло на серд-це по-будів-ить храм име-ні Держ-по-да Бо-га З-ра-мулі-ва. Але Держ-подь ска-зал Так-ві-ду, від-цу мо-е-му: хо-ро-шо, що у ті-бе ле-жит на серд-це по-будів-ить храм име-ні Мо -е-му; од-на-ко не ти по-будів-бач храм, а син твій, ис-шед-ший із стегон тво-их, він по-будів-ит храм име-ні Мо-е-му. І ис-пол-Ніл Держ-подь сло-во Своє, до то рої через рік. Я встуила-пив на ме-сто від-ца мо-е-го Так-ві-да ... і по-будів-іл храм име-ні Держ-по-да Бо-га З-ра-мулі-ва ( ).
І став Со-ло-мон пе-ред жерт-вен-ні-кому Держ-під-ним, впе-ре-ді все-го зібрав-ня Через ра-іль-тян, і воз-двиг ру-ки свої до неба і ска-зал: Держ-по-ді Бо-же Через ра-Илевен! немає по-доб-но-го Те-бе Бо-га на небі-сах ВВЕР-ху і на зем-ле вни-зу! () По-ис-ти-ні Бо-гу чи жити на зем-ле? Небо і небо небес не втручаючись-ща-ет Те-бе, тим ме-неї цей храм, до то рий я по-будів-іл име-ні Тво-е-му ... Але при-з-ри на мо-літ-ву ра-ба Тво-його і на про-ху його! почуй воз-зва-ня і мо-літ-ву, до то рою раб Твій умо-ля-ет Те-бе нині! Так бу-дуть очі Твої від-вер-сти на цей храм уночі та вдень, на те ме-сто, про ко-то-ром Ти ска-зал: Моє ім'я бу-дет там; почуй мо-літ-ву, до то рою бу-дет мо-лити-ся раб Твій на ме-сте сем! () При вся-кою мо-літ-ве при вся-кому про-ше-ванні, ка-де-не бу-дет від ка-ко-го-ли-чо-ло-ве-ка у всьому на-ро- де Тво-му, ко-ли вони по-чув-ству-ють бід-ствие в серд-це сво-ем і про-струт ру-ки свої до збе-му се-му, Ти почуєш із небес, із ме- ста обі-та-ня Тво-е-го, і по-ми-луй; зро-лай і воз-дай каж-до-му по пу-тям його, як Ти усмот-рішь серд-це його, бо Ти один зна-їж серд-це всіх си-нів че-ло-ве-че-ських ! ().
Ко-ли Со-ло-мон про-з-нес мо-ле-ня і про-ху до Держ-по-ду, то-гда встав з ко-льон від жерт-вен-ні-ка Держ-під -ня, ру-ки ж його б-ли рас-про-стер-ти до неба і, стоячи, він бла-го-сло-вил все со-бра-ня Через ра-іль-тян (). А цар та ввесь З-ра-іль-тяне з ним при-ніс-ли жерт-ву Держ-по-ду ().
І явив-ся Со-ло-мо-ну Держ-подь у дру-рій раз, як явив-ся йому в Га-ва-оне, і ска-зал йому: Я усли-шал мо-літ-ву твою і про -ше-ня твоє ... Я освячуючи-тил цей храм, до то рий ти по-будів-іл, щоб пре-б-вать име-ні Мо-е-му там по-століття, і бу-дуть Мої очі та серд-це Моє по всі дні (). За вікон-ча-ванні збе-ма Со-ло-мон воз-двиг сте-ну по-коло Іеру-са-ли-ма і дво-рец для ж-ни сво-їй, до-че-ри ца-ря КГІ-пет-ско-го, а по-тому при-ка-зал прист-ить неяк-до кре-по-стей.
Бо-гат-ство Со-ло-мо-на б-ло так пре-чу-ко, що се-дит-ро за днів його не втручаючись-ня-лось ні в що. І зро-лал цар зо-ло-то і се-дит-ро в Іеру-са-ли-ме рав-но-цін-ним про-сто-му кам-ню, а кед-ри, по мно-ж- ству їх, зроби-лал рав-но-цен-ни-ми сі-ко-мо-рам, ко-то-які на низ-ких ме-стах ().
І все ца-ри зем-ли іс-ка-ли ві-діти Со-ло-мо-на, щоб по-слу-шать муд-ро-сті його, до то рую Бог вло-жив в серд-це його. І каж-дий з них під-но-сил від се-бе в дар со-су-ди се-дит-ря-ні та со-су-ди зо-ло-ті, і одеж-ди, кричу-жиє і бла-го-во-ня, ко-ній і ло-ша-ков з го-да в рік ().
Все ца-ри б-ли дан-ні-ка-ми Со-ло-мо-на, і так-же ца-ри-ца Сав-ська, усли-шав про сла-ве його в ім'я Держ-по-да , при-йшла ис-пи-тать його за-гад-ка-ми. І при-йшла вона в Іеру-са-лим з весь-ма біль-шим бо-гат-ством: вер-блю-ди на-в'ю-че-ни б-ли бла-го-во-ни-я-ми і ве-ли-ким мно-же-ством зо-ло-та, і дра-го-цен-ни-ми кам-ня-ми, і при-йшла до Со-ло-мо-ну і бе-се до-ва-ла про все, що б-ло у неї на серд-це. І об'єк-яс-Ніл їй Со-ло-мон все сло-ва її () ... І на-йшла в Со-ло-монет ца-ри-ца муд-ро-сти і бо-гат-ства ще бо -лее, ніж чу-ша-ла про те, і бла-го-сло-ві-ла Держ-по-да, по-ста-вив-ше-го Со-ло-мо-на ца-рем тво-рить суд і прав-ду ...
Так бла-го-сло-вил Бог Со-ло-мо-на в той ча-ма, ко-ли він був непо-ро-чен пе-ред Ним, але ко-ли Со-ло-мон, в уго- жде-ня іншим же-нам сво-їм, по-будів-іл ка-пі-ща для ідо-лов, по-чи-та-е-мих ними, то на-волік на се-бе гнів Бо Божий; Бог пре-дав його вражий-де про-тив-ні-ков - Аді-ра йду-ме-я-ні-на і Ра-зо-на те, що була ше го ра-бом ца-ря Сув-ско- го, ко-то-рий, переконатися-жав від сво-е-го гос-по-ді-на, з-брав шай-ку ма-теж-ні-ков і укре-пив-ся в та-мас-ке . Обидва вони по-сто-ян-но тре-по-жи-ли іуді-їв сво-і-ми на-бе-га-ми. Осо-бен-но біс-по-ко-і-ло Со-ло-мо-на те, що про-рок Ахия пред-ска-зал під-дан-но-му його - Ієро-по-аму (Еф- рем-ля-ні-ну з Ца-ре-ди), що він ис-торгнет цар-ство з ру-ки Со-ло-мо-но-вої і що дасть-ся йому владу над 10-ю ко-ле -на-ми з-ра-іль-скі-ми ... з-ло-мон ис-кал то-гда умерти-вить Ієро-воама, але Ієро-по-ам спас-ся біг-ством в КГІ-пет , де і жив до смер-ти Со-ло-мо-на. Впро-чому, не пре-був без рас-ка-я-ня, і не за-тми-лась ис-ти-на в ду-ше Со-ло-мо-на. Про со-кру-ше-ванні ду-ха його і про спів-зна-ванні прав-ди і оди-но-го на по-тре-бу сві-де-тель-ству-ють сло-ва його в «Ек клей-зи-а-сте »: Су-е-ту су-ет - все су-е-та! ().
Ви-слу-ша-му сущ-ність все-го: бой-ся Бо-га і за-по-ві-ді Його спів-блю-дай, по-то-му що в цьому все для че-ло-ве -ка () ...
Всіх книг Со-ло-мон на-пі-сал че-ти-ре: Прип-чи, Пре-муд-кість, Ек-кле-зи-аст і Пісня Пес-ній.
Вре-ме-ні цар-ство-ва-ня Со-ло-мо-на в Іеру-са-ли-ме над усім З-ра-та-лем би-ло со-рок років. І по-чіл Со-ло-мон з від-ца-ми сво-і-ми, і по-гре-бен був в го-ро-де Та-ві-да, від-ца сво-е-го, і по-ца-рил-ся вме-сто нього син його Ро-по-ам () (від ко-то-ро-го - у ис-пол-ні-ня про-ро-шо-ства Ахійїн - при са- мом вос-ше-наслідком його на пре-стіл від-ло-жи-лись 10 ко-льон З-ра-мулі-вих).
Єврейська традиція вважає царя Соломона, сина царя Давида, який жив в X столітті до н. е., наймудрішим з людей. Багато чув про його блискучому розумі, з Ефіопії в Ізраїль приїхала цариця Шеви (за іншими даними Соломон сам наказав їй з'явиться до нього, почувши про чудесну і багатій країні Саба), щоб перевірити це найважчими питаннями; Соломон з блиском відповів на всі з них. «Не було речі, незнаної цареві, щоб він не розтлумачив їй», - резюмує Біблія їх зустріч (10: 3).
Є ще одна легенда: Цар Соломон чув про те, що цариця Шеви володіє цапиними копитами, тобто під чином прекрасної жінки ховається диявол. Для цього він побудував палац, стать якої зробив прозорим, і запустив туди рибок. Коли він запросив царицю увійти, вона інстинктивно підняла поділ сукні, боячись його намочити, тим самим показавши царю ноги. Копит у неї не виявилося, але ноги були покриті густим волоссям. Соломон сказав "Краса твоя - краса жінки, а волосся - волосся чоловіки. У чоловіка красиво це, а у жінки вадою відзначається ".
В Біблії повідомляється, що царем Соломоном було складено 3 000 притч і понад 1 000 пісень, а царі з усього світу направляли до нього гінців, щоб дізнатися його мудрі мови (5: 12,14). Традиція приписує йому авторство трьох біблійних книг: «Пісні пісень», «Притчею» і «Проповідника».
Репутацію Соломона як мудреця більше всіх зміцнив такий випадок з двома блудницями, у яких зав'язалася суперечка через те, кому належить немовля. Одна сказала, що кілька днів тому обидві вони народили синів. Але минулої ночі дитина іншої жінки помер, і та підмінила свого померлого дитини на її живого. Вранці встав погодувати немовля, вона негайно зрозуміла: мертва дитина у неї на руках - не її син. Інша жінка наполягала, що жива дитина - її, а перша блудниця бреше.
Соломон віддав наказ принести меч і велів катові розсікти «живе немовля надвоє і віддати половину одній, а половину інший». «Прошу, пане мій, - з жахом закричала одна з жінок, - дайте їй немовлятко і не вбивайте його». Інша ж залишилася непохитною: «Нехай же ні мені, ні тобі не буде - рубайте!» - «Віддайте першої живе дитя ... вона - мати його», - сказав Соломон.
«І почув увесь Єрусалим про той суд ... і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб вершити суд» (3: 16-28).
Однак не будемо прискіпливі і поклонимося перед "незвичайною мудрістю" Соломона. Скажемо тільки, що випадків такого роду безліч. У всіх народів завжди були судді, що поєднували проникливість з простотою. Обмежимося лише двома випадками. Судді, про які піде мова, не отримували від бога дару мудрості уві сні.
Хтось виліз на самий верх дзвіниці, щоб щось поправити там. Він мав нещастя впасти, але разом з тим мав щастя навіть не забитися. Але падіння його стало фатальним для людини, на якого він впав: ця людина померла. Родичі вбитого залучили впав до суду. Вони звинуватили його у вбивстві і зажадали або смертної кари, або відшкодування збитків. Як дозволити такий спір? Треба було дати якесь задоволення родичам померлого. Разом з тим суддя не вважав себе в праві звинувачувати у вбивстві, навіть і мимовільному, людини, який сам був жертвою нещасного випадку. Суддя наказав тому з родичів померлого, який був особливо наполегливий в тяжбі і голосніше за всіх вимагав помсти, самому влізти на верхівку дзвіниці і кинутися звідти на підсудного - мимовільного вбивцю якому зобов'язав перебувати в цей час на тому самому місці, де сконав потерпілий . Годі й казати, що настирливий сутяга зараз же відмовився від свого безглуздого позову.
Другий цікавий випадок стався з грецьким суддею. Один молодий грек збирав гроші, щоб сплатити їх куртизанці Феоніде за володіння нею. Тим часом йому якось вночі наснився сон, що він насолодився принадами Феоніди. Прокинувшись, він порахував, що було б нерозумно витрачати гроші заради однієї миті. Свого часу він розповів друзям про свої любовні наміри, а тепер повідав їм про своє сновидінні і рішення відмовитися від задоволення стати коханцем Феоніди. Куртизанка, ображена таким поворотом справ, а головне, розсерджена тим, що не отримала гроші, привернула молоду людину до суду, зажадавши винагороди. Вона запевняла, що зберегла право на суму, яку юнак збирався запропонувати їй, бо саме вона, хоча і уві сні, задовольнила його бажання. Суддя, який аж ніяк не був ніяким Соломоном, виніс постанову, перед яким наші священики зобов'язані схилитися: цей язичник, якого боже не просвітив світлом істинного благочестя, запропонував молодому греку принести обіцяну суму і кинути гроші в басейн, що б куртизанка могла насолодитися звуком і спогляданням золотих монет, точно так же, як молода людина насолодився примарною близькістю.
Завоювання батька Давида принесли Соломону найбільше і міцне за всю історію Європи царство. Тому у нього було достатньо і часу для абстрактних роздумів, і коштів для грандіозного будівництва. Саме їм був побудований перший Храм Єрусалимський (див. Гл. 43), який простояв до 586 року до н. е.
Для того щоб спорудити Храм він ввів непомірно високі податки і кожен місяць відправляв по 10 000 ізраїльтян на примусові роботи в Лівані, щоб розплатитися за куплені там будівельні матеріали. Поєднання непомірних податків з примусовою працею викликало обурення у народу, ще пам'ятає про гіркому єгипетському рабстві. Наскільки ж посилився ремствування, коли з'ясувалося, що «надзвичайні податки» продовжують стягувати і після закінчення будівництва Храму.
Нарікання викликала і надмірна навіть за античними мірками гіперсексуальність царя. У жодного єврея за всю історію ніколи не було так багато дружин, як у Соломона. В Біблії повідомляється, що у нього було 700 дружин і 300 наложниць. Багато, якщо не більшість з них, були знатні чужинки, за допомогою яких цар підтримував добрі стосунки з їхніми країнами. На жаль, не настільки монарх впливав на релігійні переконання своїх неєврейських дружин, як вони спокушали чоловіка в свою віру. У Біблії так і говориться про царя, який побудував чудовий Храм: «Не було серце його повністю (віддане) Господу, Богу своєму, як серце Давида, батька його; він будував і святилища для ідолів, щоб його неєврейським дружинам було де молитися »(11: 3-10).
У гніві Бог заявив Соломону, що забере у його нащадків царство, залишивши під їх правлінням одне лише коліно Йегуди - і то тільки заради «раба Мого» Давида і «заради Єрусалиму, якого Я вибрав».
Втім, якби навіть Соломон не відзначався мудрістю, а все своє життя пропьянствовал б лежачи під оливою зі своїми дамами, і тоді він залишився б у вічній пам'яті людства, як самий витончений і вишуканий письменник всіх часів і народів. Його перу належать три видатні твори, що принесли всесвітню славу йому і прославили у віках його народ. Вишукана любовно-лірична поема «Пісня Пісень», сповнені мудрості «Притчі» і отруєний меланхолією і очікуванням близької смерті «Екклезіаст».
Вважається, що повну романтичної чуттєвості «Пісня пісень» він написав ще молодою людиною, мудрі і розважливі «Притчі» - в середині життя, а похмурий Екклезіаст - на схилі років.
Головна ідея Екклезіаста укладена у другому вірші книги: «Суєта суєт ... все суєта» (1: 2). Автор книги, що іменує себе Екклезіаста, пише, що він був царем Ізраїлю і сином царя Давида (звідси і приписується авторства Соломона), він набрався великої мудрості, але побачив, що життя його як і раніше настільки ж безглузда, як якщо б він нічому і не вчився. Книга робить висновок: «Немає кращого блага для людини, ніж їсти і пити, щоб було йому добре на душі від праці його» (2:24).
Екклезіаст особливо зневажає тих, хто присвячує життя накопиченню грошей. «Хто любить гроші, той не насититься грошима» (5: 9), - говорить він в одному місці і в іншому зауважує: «Як вийшов нагий із утроби матері, так і піде таким, яким прийшов; і за працю свій нічого не віднесе в руці своїй ... І що за користь йому, що трудився на вітер? » (5: 14-15).
Одна найбільш бентежить риса книги - її повне заперечення потойбічного життя і віри в відплату і покарання. Екклезіаст наполягає на тому, що Бог відноситься до хорошим людям точно так же, як і до поганих: «Участь одна праведному і несправедливому, доброго і чистому і занечищеному; приносить жертву і тому, хто жертви не приносить ... Це зле у всім тім, що під сонцем тим діється, що однакове всьому »(9: 2-3). Щоб підсилити свою думку, Екклезіаст підкреслює, що після смерті «немає ні справи, ні задуму, ні знання» (9:10).
За такі висновки, як і за потурання багатобожжя Соломон піддається осуду в тексті Біблії. Але незважаючи на таке суворе осуд царя, в єврейській традиції переважає образ молодого царственого мудреця. Ім'я Соломона залишається популярним у євреїв. У ньому висловлюється сподівання батьків на те, що їх син буде так само мудрий і щасливий, як і його давній тезка.
Падіння царя Соломона
Усна Тора повідомляє, що цар Соломон за свої гріхи позбувся трону, багатства і навіть розуму. Підставою служать слова Коелета (1, 12), де він говорить про себе як про царя Ізраїлю в минулому часі. Він поступово опустився з вершини слави в низини злиднів і нещастя (В. Талмуд, Сангедрін 20 б). Припускають, що йому знову вдалося опанувати троном і стати царем. Скинув Соломона з трону ангел, який прийняв образ Соломона і узурпировавший його влада (Рут Раббі 2, 14). У Талмуді замість цього ангела згадується Ашмадай (В. Талмуд, Гітін 68 б). Деякі мудреці Талмуду перших поколінь вважали навіть, що Соломон був позбавлений спадку в майбутньому житті (В. Талмуд, Сангедрін 104 б; Шир а-ширімо Раббі 1, 1). Раббі Еліезер на питання про загробне життя Соломона дає ухильну відповідь (Тосеф. Йевамот 3, 4; Йома 66 б). Але, з іншого боку, про Соломона сказано, що Всевишній пробачив йому, як і батькові його, Давида, всі скоєні ним гріхи (Шир а-ширімо Раббі 1. с.).
Кільце царя Соломона
Царя Соломона в юності було подаровано кільце зі словами, що коли йому буде дуже важко, сумно чи, страшно чи - нехай згадає про кільці і потримає його в руках. Багатства Соломона були не вимірюється, ще одне кільце - сильно чи збільшить їх?
…
Якось раз в царстві Соломона був неврожай. Виник мор і голод: вмирали не тільки діти і жінки, виснажені були навіть воїни. Цар відкрив усі свої засіки. Він послав купців продавати цінності зі своєї скарбниці, щоб купити хліб і нагодувати людей. Соломон був в сум'ятті - і раптом він згадав про кільці. Цар дістав кільце, потримав в руках ... Нічого не сталося. Раптом він помітив, що на кільці є напис. Що це? Стародавні знаки ... Соломон знав цей забутий мову. «ВСЕ ПРОХОДИТЬ», - прочитав він.
…
Минуло багато років ... Цар Соломон став відомий як мудрий правитель. Він одружився і жив щасливо. Дружина стала самим чуйним і близьким його помічником і порадником. І раптом вона померла. Горе і туга охопили царя. Чи не веселили його ні танцівниці і співачки, ні змагання борців ... Печаль і самотність. Наближається старість. Як з цим жити? Він взяв кільце: «Все минає»? Туга здавила його серце. Цар не хотів миритися з цими словами: з досади кинув кільце, воно покотилося - і на внутрішній поверхні щось промайнуло. Цар підняв кільце, потримав в руках. Чомусь раніше він не бачив такого напису: «ПРОЙДЕ І ЦЕ».
…
Минуло ще багато років. Соломон перетворився в древнього старця. Цар розумів, що дні його полічені і поки є ще якісь сили потрібно віддати останні розпорядження, встигнути з усіма попрощатися, благословити приймачів і дітей. «Все минає», «Пройде і це», - згадав він, посміхнувся: ось і все пройшло. Тепер цар не розлучався з кільцем. Воно вже потерлося, пропали колишні написи. Слабшаючими очима він зауважив: на ребрі кільця щось проступило. Що це, знову якісь літери? Цар підставив ребро кільця призахідним променям сонця - блиснули літери на межі: «НІЩО НЕ ПРОХОДИТЬ» - прочитав Соломон ...
Інший варіант
Незважаючи на мудрість, життя царя Соломона була спокійна. І звернувся одного разу цар Соломон за порадою до придворного мудреця із проханням: «Допоможи мені - дуже багато в цьому житті здатне вивести мене з себе. Я дуже схильний до пристрастей, і це мені заважає! » На що мудрець відповів: «Я знаю, як допомогти тобі. Одягни це кільце - на ньому викарбувано фраза: "Це пройде." Коли нахлине сильний гнів або сильна радість, подивися на цей напис, і вона тебе протверезить. В цьому ти знайдеш порятунок від пристрастей! » Соломон послухався поради мудреця і знайшов спокій. Але настав момент, коли, глянувши, як зазвичай, на кільце, він не заспокоївся, а навпаки - ще більше розлютився. Він зірвав кільце з пальця і хотів закинути його подалі в ставок, але раптом помітив, що і на внутрішній стороні кільця є якась напис. Він придивився і прочитав: «І це теж пройде.»
Копальні царя Соломона
Після виходу в світ в 1885 році книги Генрі Райдера Хаггарда "Копальні царя Соломона" багато шукачі пригод позбулися спокою і вирушили на пошуки скарбів. Хаггард вважав, що цар Соломон володів алмазними і золотими копальнями.
Зі Старого Заповіту відомо, що у царя Соломона були величезні багатства. Йдеться про те, що він кожні три роки плавав в країну Офір і привозив звідти золото, червоне дерево, дорогоцінні камені, мавп та пав. Вчені спробували з'ясувати, що возив Соломон в Офір в обмін на ці багатства і де розташована ця країна. Місцезнаходження загадкової країни не з'ясовано і до цього дня. Припускають, що це може бути Індія, Мадагаскар, Сомалі.
Більшість археологів переконані, що цар Соломон добував в своїх копальнях мідну руду. У різних місцях періодично з'являлися "справжні копальні царя Соломона". У 30-х роках минулого століття висловлювалося припущення, що рудники Соломона знаходяться в південній Йорданії. І тільки на початку нашого століття археологи знайшли докази того, що, дійсно, мідні рудники, виявлені на території Йорданії в містечку Хірбат-ен-нахас, можуть бути легендарними копальнями царя Соломона.
Очевидно, Соломон був монополістом на виробництво міді, що і давало йому можливість отримувати більший прибуток.
Одна з кращих притч Царя Соломона
Коли цар Соломон спустився з гори, після зустрічі сходу сонця, які зібралися біля підніжжя сказали:
Ти джерело натхнення для нас. Твої слова перетворюють серця. А мудрість твоя просвітлює розум. Ми жадаємо слухати тебе. Скажи нам: хто ми?
Він посміхнувся і сказав:
Ви - світло світу. Ви - зірки. Ви - храм істини. У кожному з вас Всесвіт. П огрузіте розум в серце, запитуйте своє серце, слухайте через свою любов. Блаженні знають мову Бога.
- В чому сенс життя?
Життя - це шлях, мета і нагорода. Життя - це танець Любові. Ваше призначення - розквітнути. Бути - це великий дар миру. Ваше життя - історія Всесвіту. І тому життя прекрасніше всіх теорій. Ставтеся до життя, як до свята, бо життя цінна сама по собі. Життя складається з цього. А сенс сьогодення - бути в сьогоденні.
- Чому нещастя переслідують нас?
Що сіяли, то і збираєте. Нещастя - це ваш вибір. Бідність - творіння людське. А гіркота - це плід невігластва. Звинувачуючи, втрачаєте силу, а жадаючи, розсіюється щастя. Прокиньтеся, бо жебрак той, хто не усвідомлює себе. А що не знайшли всередині Царство Боже - бездомні. Бідним стає той, хто даремно витрачає час. Не перетворюйте життя в животіння. Не дозволяйте натовпі погубити вашу душу. Та не буде багатство вашим прокляттям.
- Як подолати нещастя?
Чи не засуджуйте себе. Бо ви божественні. Не порівнюйте і не розділяйте. За все дякуйте. Радійте, бо радість творить чудеса. Любіть себе, бо люблять себе люблять все. Благословляйте тих, хто небезпеки, бо сміливі знаходять блаженство. Моліться в радості - і нещастя обійде вас. Моліться, але не торгуйтеся з Богом. І знайте, вихваляння - найкраща молитва, а щастя - найкраща їжа для душі.
- Який шлях до щастя?
Щасливі люблячі, щасливі вдячності. Щасливі умиротворені. Щасливі знайшли рай в собі. Щасливі дарують в радості і щасливі приймають дари з радістю. Щасливі ті, що шукають. Щасливі прокинулися. Щасливі внимающие голосу Бога. Щасливі виконують своє призначення. Щасливі пізнали Єдність. Щасливі зазнати смак богоспоглядання. Щасливі перебувають в гармонії. Щасливі прозріли краси світу. Щасливі відкрилися Сонця. Щасливі поточні, як річки. Щасливі готові прийняти щастя. Щасливі мудрі. Щасливі усвідомили себе. Щасливі ті, хто возлюбив себе. Щасливі вихваляють життя. Щасливі будують. Щасливі вільні. Щасливі прощають.
- У чому секрет достатку?
Життя ваша - найбільша коштовність в скарбниці Бога. А Бог - коштовність серця людського. Багатство всередині вас невичерпна, а достаток навколо вас безмежно. Світ досить багатий, щоб кожен став багатим. Тому чим більше даєте, тим більше отримуєте. Щастя стоїть біля порога вашого будинку. Відкрийтеся достатку. І перетворюйте все в золото життя. Блаженні знайшли скарби в собі.
- Як жити в світі?
Пийте з кожної миті життя, бо непрожите життя породжує печалі. І знайте, що всередині, то і зовні. Морок світу - від мороку в серце. Щастя - це схід Сонця. Богоспоглядання - це розчинення в світі. Просвітлення - це сяйво тисячі сонць. Блаженні спраглі світла.
- Як знайти гармонію?
Живіть просто. Не приносьте нікому шкоди. Не заздріть. Нехай сумніви очищають, а не приносять безсилля. Присвятіть життя прекрасного. Творіть заради творчості, а не заради визнання. Ставтеся до ближніх, як до одкровень. Перетворіть минуле, забувши його. Приносьте в світ нове. Наповніть тіло любов'ю. Станьте енергією любові, бо любов все одухотворяє. Де любов - там Бог.
- Як досягти досконалості життя?
Соломон (євр. Соломона, араб. Сулейман) - третій і найбільший цар ізраїльського народу. Другий син Давида від Беер-Шеви, Соломон ще за життя батька був призначений йому наступником і вступив на престол 16-тирічним юнаків. Вихованець пророка Натана, Соломон був від природи обдарований світлим розумом і проникливістю. Перш за все він подбав оселити внутрішній світ навколо престолу і оточити себе довіреними особами, за допомогою яких він міг вільно вести і внутрішню, і зовнішню політику. Царювання його стало синонімом світу і народного благоденства. Єгипетський фараон видав за нього, свою дочку, за якою Соломон отримав у придане важливе місто Ґезера, який командував рівниною Филистимської - цієї великої дорогою між Єгиптом і Месопотамією. Швидко розвинулася торгівля, багато що сприяла збагаченню як двору, так і всього народу.
В Єрусалимі накопичувалось так багато дорогоцінних металів, що золото і срібло, за біблійним висловом, стали як би рівноцінними мов каміння. Влаштувавши внутрішні справи держави, Соломон взявся до спорудження храму, який згодом став славнозвісним з храмів не тільки по його внутрішньому значенням, але і за зовнішнім пишності і красі. При цьому Соломон користувався добрими послугами свого сусіда - царя тирського, Хірама, який постачав його як лісом та іншими будівельними матеріалами, так і першокласними художниками та архітекторами. Храм (розпочатий в 480 році після виходу з Єгипту, отже 1010 року до нашої ери) був побудований протягом семи з половиною років, після чого було звершено урочисте його освячення. Сусідні правителі робили подорожі здалеку, щоб побачити єврейського царя, слава про мудрість і справи якого встигла поширитися по всьому сходу. Такою була відвідування цариці Шеви. Розкіш Соломона вимагала величезних коштів, які і доставлялися швидко розвивалася світової торгівлею.
Соломон приймає царицю Савську
Едвард Пойнтер
Соломон і цариця Шеви
Йоганн Тишбейн
Соломон зустрічає царицю Савську
Джованні Деміні
Особливо важливим був в цьому відношенні союз з Тиром, головним містом Фінікії, тодішньої володарки Середземного та інших морів. До фінікійського міста Тир стягувалася торгівля з усіх країн Азії, але так як всі головні азіатські торговельні ринки перебували в підпорядкуванні у Соломона, то і вся торгівля в разі потреби проходила через його володіння, і самий Тир був лише як би найбагатшим портом Палестини, перебуваючи в повній залежно від неї і в продовольчому відношенні, так як вона була головною і чи не єдиною надією житницею фінських міст.
Щоб стати ще більш незалежним від фінікійців, Соломон завів свій власний флот, кораблі якого робили далекі плавання і привозили як золото, так і рідкісні твори мистецтва. Кораблі царя Соломона доходили до геркулесових стовпів. Торгівля давала скарбниці Соломона великий щорічний дохід в 666 талантів золота (1 талант = 125000 рублів золотом).
У цю кращу пору свого царювання Соломон цілком втілив у своїй особі ідеал того «царя світу», про який мріяв миролюбний народ і пам'ять про який згодом зберігалася в переказі. Але що оточувала його східна розкіш не забарилася надати на Соломона своє розбещує вплив. Подібно іншим східним деспотам, він вдавався до непомірного хтивості, завів величезний гарем ( «і було у нього 700 дружин і 300 наложниць»); під впливом іноземних дружин-язичниць, він ослаб в своїй ревнощів до віри батьків і в самому Єрусалимі, до жаху народу, побудував капища для культів Молоха і Астарти. Посилилися до крайності податки стали обтяжувати народ, який нарікав і скаржився; блискуче царювання Соломона закінчилося грізними ознаками внутрішнього розкладу.
Історія не говорить, як вплинули на нього всі ці випробування і тривоги, але залишені їм книги та особливо «Екклезіаст» доповнюють картину його життя. Тут ми бачимо людину, яка зазнала всі задоволення життя і до дна випив чашу земних радощів, і все-таки залишився незадоволеним, і в кінці кінців з сумом вигукує: «Суєта суєт, все марнота та ловлення вітру»! Соломон помер в Єрусалимі на сороковому році свого царювання (1020 - 980 роки до нашої ери). Історія його життя викладається в 3 книзі Царств і 2 книзі Хронік.
А. Лопухін, «Біблійна Історія при світлі новітніх досліджень і відкриттів», том II.
Стаття з «Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона», 1890 - 1907
У Священному писанні існує один біблійний персонаж, який оповитий цілим шлейфом міфів і легенд. Його образ вважається невід'ємним для іудейської, християнської і ісламської релігій, а його мудрість і справедливість оспівувалися цілими поколіннями літераторів і поетів. За біблійними джерелами він виступає в якості наймудрішого з людей, справедливого судді, який умів знайти оригінальне рішення в самих незвичайних ситуаціях. Цій людині приписувалися і фантастичні якості, як то: влада над джиннами, розуміння мови звірів.
І хоча деякі історики заперечує його фізичне існування, мотивуючи це тим, що він і його діяння описуються тільки в біблійних джерелах, але в культурі різних народів він згадується як реальна людина з усіма своїми достоїнствами і недоліками. Картинки з його життя і діянь часто зображувалися на вітражах середньовічних храмів, мініатюрах візантійських рукописів, мальовничих полотнах художників і в численних творах літераторів. А словосполучення «Соломонове рішення» вже безліч століть існує як крилатий вислів. Так, мова йде про Соломона, третьому царя Ізраїлю.
Шломо, Соломон, Сулейман- це ім'я відоме практично кожній освіченій людині незалежно від його віку та ставлення до релігії. Щодо його біографії фахівці сперечаються досі, однак загальноприйнятою версією вважається те, що він був одним з молодших синів царя Давида, колишнього простого воїна, який служив царю Сеулу і прославився фантастичною перемогою над Голіафом. Після того як цей сміливий і спритний боєць змінив на троні Ізраїлю царя Сеула, він став активно розвивати рідну державу. Однак, як будь-який володар, Давид робив і помилки. Однією з них став гріх перелюбу, яке він скоїв з Вирсавией, дружиною одного зі своїх підлеглих, згодом відправленого на вірну загибель.
Прекрасна жінка стала дружиною Давида, і від цього шлюбу в 1011 році до н. е. з'явився на світ хлопчик, якого щасливі батьки дали ім'я Шломо, в буквальному перекладі з івриту звучить як «світ». Правда, гріх, скоєний Давидом, не пройшов йому даром: у нього з'явилися могутні недоброзичливці, одним з яких став Натан, що входить в сонм пророків, авторів Книги Царств. Його прокляття ще довго переслідувало Давида, якому довго довелося вимолювати прощення Всевишнього. Непередбачуваність дій Давида позначилася і на принципі престолонаслідування. Маючи повноцінного наступника на трон старшого сина Адонія, він вирішив віддати царство наймолодшому - Соломону.
Цей крок спровокував в країні сильну кризу, ледь не закінчився повноцінної війною. Адонія навіть встиг сформувати спеціальний загін охоронців, проте в армії і в церковному середовищі він не отримав бажаної підтримки. Невдалому спадкоємцю довелося шукати притулок в скинії, а його найближчі соратники були схоплені і піддані покаранню у вигляді страти або посилання. Сам Адонія був помилуваний Соломоном, однак це лише ненадовго продовжило його земне існування. Вирішивши одружитися на шунаммітку Авішаґ, служниці царя Давида, він переступив межу дозволеного, і був страчений.
Після того як династичний конкурент був усунутий, Соломон став одноосібним володарем Ізраїлю. Він був наділений незвичайною мудрістю, не приймав військовий рішення конфліктів, тому в числі перших своїх дій як повноправного царя зробив зближення з Єгиптом. Незважаючи на скандальний відхід євреїв з цієї країни, ця держава була сильно і мало величезними багатствами. Такі країни краще мати, нехай не в союзниках, але в друзях, тому Соломон запропонував правлячому тоді в Єгипті фараона Шешонка I віддати йому в дружини свою дочку. Разом з нільської красунею він як придане отримало місто Тель-Гезер, а також можливість брати плату за проходження торгових караванів по Царській дорозі Via Regia, яка тягнулася з Єгипту до Дамаска.
Другим напрямком дружній дипломатії стало Фінікійське царство. Налагодивши зв'язку з його правителем Хирамом I Великим, який пообіцяв поставити в Ізраїль необхідні будівельні матеріали, він зміг почати грандіозне зведення храму. В якості оплати за кипарис, золото і працівників Фінікія отримувала з Ізраїлю пшеницю і оливкове масло. Крім того, фінікійцям відійшла частина ізраїльських південних земель.
Про неабияких розумових здібностях Соломона говорить легенда про його спілкуванні з правителькою сабеї царицею Савської. Грамотна і мудра жінка приїхала в Ізраїль, щоб перевірити Соломона поруч загадок. І цар Ізраїлів з честю витримав це випробування, за що гостя подарувала мудрому правителю величезна кількість золота, дорогоцінних каменів і пахощів. Сучасники стверджували, що після цього візиту Ізраїль став процвітаючим і багатим.
Цікаво, що як яскравий політик Соломон відкидав силові рішення конфліктів. Власне від нього і пішла, що ступінь провини, а також розмір покарання винного повинен визначати суддя - людина абсолютно незалежний від будь-якої зі сторін конфлікту. Вважається, що Соломон став першим таким суддею, а як приклад його роботи на цій ниві наводиться випадок із двома жінками, що ділили одну дитину. Бачачи, що обидві матері наполягають, що немовля належить тільки їм, Соломон прийняв абсолютно нетривіальне рішення. Він наказав слугам принести меч, яким зібрався перерубати нещасного немовляти на дві частини, щоб кожна з жінок отримала свою частину дитини. За реакцією прохачок на такий жорстокий рішення він зміг з'ясувати, хто з них справжня мати, а хто самозванка.
Звичайно ж, царська життя не відрізнялася спокоєм. Але Соломону тримати себе в руках відповідно до легенди допомагало чарівне кільце. Ця штучка, отримана від придворного філософа, давала можливість царю знаходити порятунок від різних пристрастей. Із зовнішнього боку на персні було викарбувано напис: «Все минає», а всередині її продовження: «Пройде і це». Дивлячись на ці написи, цар усмиряв свій гнів, заспокоювався, після чого знаходив дотепне рішення найзаплутаніших справ.
Соломону приписується ще й таке нововведення. Відповідно до древніх легенд колись нашу планету спіткало страшне повінь, погубили потужну цивілізацію Атлантиду. Ті, що вижили люди утворили нове суспільство, а від старого ж залишилися лише древні артефакти, в числі яких були речі, які мали технологічне призначення. Серед керівників новопосталих країн такі знахідки цінувалися дуже високо, адже вони давали перевагу перед конкурентами. Всі знання такого роду виключно шляхом усної передачі, щоб найважливіша інформація не втекла до вороже налаштованим сусідам.
Соломон першим відійшов від цієї практики. Він почав фіксувати езотеричні знання в письмовому вигляді. Серед приписуваних йому трактатів числяться «Ключі Соломона», в одному з розділів яких є згадка про 72 демонів. Сучасна наука вважає це зашифрованими знаннями про кількість людських гормонів. Дані праці для зручності читання інформації були доповнені великою кількістю схем і знаків. Значна частина цих малюнків використовується в езотериці до теперішнього часу. Крім «Ключів Соломона» його авторство приписується також «Книг Проповідника», «Пісні над піснями» і «Книзі Приповістей».
На жаль, навіть мудрим представникам влади важко втриматися від спокус. Соломона, як і його царство, яке він будував довгі роки, згубило велелюбний. Легенди кажуть, що у Соломона було 700 дружин і 300 наложниць. Одна з дружин, яку цар дуже сильно любив, була чужинкою. Розумна жінка змогла умовити Соломона побудувати язичницький вівтар. Його зведення посварило Соломона з Всевишнім, який пообіцяв особисто самовпевненому правителю і його країні наслати різні нещастя. Так і сталося. Від численних будівельних проектів спорожніла царська скарбниця, на околицях почалися заворушення в середовищі едомітян і арамітян, а сам Соломон помер в 52-річному віці, спостерігаючи за спорудженням нещасливого вівтаря. Надалі прогноз Всевишнього збулося: древній Ізраїль розколовся. І хоча у іудеїв ще були злети в розвитку, але досягти процвітання часів Соломона стародавні євреї не змогли.
Цар Давид і Соломон, фарисеї і кесар, пророк Ілія і багато інших такі знайомі і, одночасно, незнайомі імена. Ким були всі ці біблійні герої? Чи добре ми знаємо хто є хто в Біблії? Чи не плутаємо чи часом з якимись тими чи іншими міфологічними персонажами? Щоб розібратися у всьому цьому «Фома» відкрив проект коротких оповідань. Сьогодні ми говоримо про тих, хто носив ім'я Соломон в Біблії.
Хто такий цар Соломон в Біблії?
Соломон (по-єврейськи його ім'я звучить «Шломо» і означає «мирний», «багатий миром») - знаменитий ізраїльський цар (приблизно 1015-975 рр до Р.Х).
Про нього можна прочитати в Третій Книзі Царств, Першої та Другої книгах Хронік (всі входять до складу Старого Завіту).
Його батьки - ізраїльський цар Давид (знаменитий автор псалмів) і Вірсавія (спочатку дружина Урії, одного з підданих Давида). Наставник Соломона - пророк Натан.
На самому початку царювання Соломон приніс велику жертву і побачив уві сні Бога, який запропонував йому просити що завгодно. Цар попросив розуму, щоб уміти судити і управляти. За це Бог дав йому не тільки розум, але «і багатство, і славу» (3 Цар 3: 12-15).
Найперше прояв мудрості - вирішення суперечки між двома жінками (3 Цар 3: 16-27). Вони були блудниці жили в одному будинку і майже одночасно народили дітей. Вночі один з немовлят померло, і одна з жінок поміняла дітей. На ранок вона заперечувала факт підміни, і жінки прийшли до царя. Соломон велів розсікти мечем навпіл живе немовля і віддати кожній по половині. Одна з жінок погодилася на це, а друга сказала - ні, віддайте дитину, тільки не вбивайте. Так стало ясно, що саме вона - мати живе немовля, а перша дійсно поміняла дітей.
Соломон був одружений на дочці єгипетського царя, а також мав безліч наложниць, в тому числі чужинок, яким дозволив поклонятися своїм богам. В покарання за це Бог споруджував проти царя заколотників, а над самим Соломоном був виголошений суд про те, що після його смерті царство розділиться, а його син (Ровоам) буде царювати тільки над його малою частиною (3Цар 11: 9 і далі).
Для управління справами Соломон розділив Ізраїльське царство на 12 областей (незалежно від поділу на коліна), для захисту від ворогів склав численне військо з колісницями і вершниками і заснував міста-гарнізони для запасів. Він посилав кораблі в далекі експедиції і показував народу дивини, які привозили з різних країн. Всіх царів Соломон найбільшим від багатства та щодо мудрости (3 Цар 10:23).
Дві знамениті будівлі Соломона - храм, який споруджувався сім років, після чого був освячений перенесенням в нього ковчега, рясним жертвопринесенням і урочистій молитвою царя (3 Цар 8: 1) і палац, який будувався протягом тринадцяти років і вражав численністю будівель і розкішшю . Зворотний бік цієї розкоші - важкі податі, які цар поклав на Ізраїль.
Після 40-річного царювання над усім Ізраїлем Соломон «спочив зо своїми» і був похований в місті Давидовому (3 Цар 11:43), тобто в Віфлеємі.
Судячи по заголовку 126 псалма, Соломон - його автор. Він також склав значно число притчею в книзі Притч Соломонових і традиційно вважається автором книг Екклезіаста і Пісні Пісень (Всі входять до складу Старого завіту).
Соломонов притвор, про який йдеться в Новому завіті (Ін 10:23 Дії 3:11 і 5:12) - східна частина колонади, яка оточувала Єрусалимський храм.